У травні 2026 року в Україні відбувся Всеукраїнський тиждень безбар’єрності — масштабна міжінституційна ініціатива, що об’єднала заклади вищої освіти, державні установи, наукові інституції, громадські організації та бізнес‑партнерів навколо спільної мети: формування безбар’єрного середовища як невід’ємної складової сталого розвитку, соціальної згуртованості та поваги до гідності кожної людини.

До організації та проведення заходів долучилися провідні університети України: Київський національний університет будівництва і архітектури (КНУБА), Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя (ТНТУ), НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського», Дрогобицький національний педагогічний університет, Національний університет біоресурсів і природокористування України (НУБіП), Національний університет фізичного виховання і спорту України (НУФВСУ), а також Київська міська служба зайнятості, Інститут ветеранів, громадські організації Ветеранський Кластер України (ВКУ) та Агенція відбудови України.

Програма тижня охопила широкий спектр тем — від психосоціальної підтримки та прав людей з інвалідністю до практичних інструментів оцінки доступності середовища, розвитку сервісів і впровадження принципів Smart City.

Безбар’єрність як особистий досвід і суспільний виклик

Для багатьох учасників Всеукраїнського тижня безбар’єрності ця тема має не лише професійне, а й глибоко особисте значення. Саме такий вимір підкреслює Артем Гончаренко, керівник Інституту ветеранів КНУБА:

«Для мене безбар’єрність — це не абстрактне поняття і не модний термін. Як амбасадор безбар’єрності та як син ветерана з інвалідністю І групи, який пересувається на кріслі колісному, я на власному досвіді знаю, що таке щоденні бар’єри і чому вони настільки болючі.

Я знаю, як це — не мати можливості просто вийти з татом у місто, сходити в заклад чи установу. Я знаю, що означає докладати титанічних зусиль для того, щоб потрапити хоча б у базовий туалет. І це лише верхівка айсберга — про багато інших обмежень ми часто навіть не говоримо вголос.

Саме тому ми не зупиняємося і, як кажуть, лупаємо цю скелю. Разом із колегами, університетами та партнерами ми системно працюємо над змінами і щиро віримо, що наші напрацювання вже починають давати результат. І це лише початок — попереду ще дуже багато важливої роботи».

Безбар’єрність, стійкість і відновлення країни

Важливим інтелектуальним стартом тижня стала участь у I Міжнародній конференції «Стійка Україна: формування екосистеми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки для стійкості, відновлення та майбутнього розвитку», що відбулася 25 травня 2026 року на базі Житомирської політехніки.

Окрема увага була приділена темі «Від травми до трансформації: формування стійких особистостей, систем і суспільства», яка органічно поєднала питання роботи з ветеранами, людьми з інвалідністю та ролі освітніх і державних інституцій у відбудові України.

Освіта і права людини як фундамент змін

У межах тижня також триває навчання співробітників на курсі «Права людей з інвалідністю» (з 12 травня по 12 червня 2026 року), спрямоване на формування системного розуміння правових, етичних та практичних аспектів безбар’єрності.

Від простору — до сервісу: практичні рішення безбар’єрності

Практичний вимір тижня був підсилений курсом з оцінки доступності прибудинкових територій для осіб на кріслах колісних, який відбувся 26 травня 2026 року у мікрорайоні Теремки‑2 (вулиці Лятошинського, Касіяна, Героїв Маріуполя).

Паралельно з цим разом із партнерськими організаціями — групою компаній Mlyn та Архітектурним бюро Shaw — були проведені тренінги, обстеження будівель і споруд, а також напрацьовані передпроєктні пропозиції для КНУБА та НУФВСУ.

Про стратегічну роль доступності наголошує Віктор Корж, керівник Навчально‑реабілітаційного центру НУФВСУ:

«Безбар’єрність і доступність для нас — це не додатковий напрям, а фундамент, на якому вибудовується вся подальша робота. Саме цей базис є визначальним для майбутнього забезпечення якісних послуг як для ветеранів, так і для осіб з інвалідністю».

Цифрові рішення та Smart City як майбутнє безбар’єрності

Роль цифрових інструментів у створенні безбар’єрного середовища підкреслив Андрій Станько, координатор робочої групи з Smart City від ТНТУ, наголосивши на зв’язку технологій, транспорту та сервісів.

«Розумне місто і безбар’єрність щільно переплетені між собою… використання цифрових ресурсів — це наше майбутнє у побудові по‑справжньому доступного середовища».

ЦНАПи Києва: безбар’єрний сервіс, кризова комунікація та AI

Важливим компонентом тижня став одноденний тренінг “Безбар’єрність: від фундаменту до використання”, що відбувся на базі ЦНАП міста Києва (Департамент надання адміністративних послуг) для співробітників ЦНАПів столиці.

Спікерами заходу стали Артем Гончаренко та Михайло Васянович. У фокусі тренінгу – робота з особами з інвалідністю, ветеранами та їхніми родинами, особливості комунікації в кризових ситуаціях, а також сучасні інструменти підвищення якості сервісів.

Окрему увагу було приділено можливостям AI-інструментів у роботі співробітників ЦНАП та їхньому застосуванню у сфері безбар’єрності. У ході дискусії також викристалізувалися два наступні важливі блоки, які найближчим часом планується реалізувати окремо: безпекова діяльність та надання першої домедичної допомоги, зокрема, дії при епілептичних нападах.

Навчання, які рятують життя: домедична допомога та дії при епілептичних нападах

Важливою складовою наших ініціатив у межах Тижня безбар’єрності стали практичні навчання з домедичної підготовки та перших дій при епілептичних нападах, які провів Денис Бойчук — фахівець із реальним досвідом та зрозумілою, доступною подачею складних тем.

Безбар’єрність — це не лише про пандуси, ліфти чи коректну мову. Це також про безпеку, готовність допомогти й не нашкодити, коли поруч людина опиняється в критичному стані. Саме тому такі знання мають бути базовими — для працівників освітніх закладів, адміністративних команд, студентів, батьків і всіх, хто працює з людьми.

Під час навчань учасники:

• отримали чіткі алгоритми дій у разі невідкладних станів;
• розібрали типові помилки та страхи, які заважають допомогти;
• навчилися правильно реагувати на епілептичні напади, не вдаючись до шкідливих міфів і небезпечних практик;
• зрозуміли, як зберегти спокій і підтримати людину до приїзду медиків.

Ці навчання стали прикладом того, як інклюзія переходить з декларацій у реальні навички, а безбар’єрний простір починається з підготовлених людей. Адже справжня доступність — це коли поруч є ті, хто знає, що робити, і готовий діяти відповідально.

Безбар’єрність — не раз на рік

Підсумовуючи Всеукраїнський тиждень безбар’єрності, учасники наголосили: такі ініціативи є важливими маркерами уваги суспільства, але справжні зміни потребують постійної роботи.

На цьому акцентував Євген Комаров, Амбасадор проєкту «Рух без барʼєрів», Мінрозвитку України:

«Тиждень безбар’єрності — це привід нагадати всій країні про важливість цього питання. Але рішення і дії мають бути протягом усього року — нон‑стоп».

Підсумки

Всеукраїнський тиждень безбар’єрності продемонстрував: лише поєднання особистого досвіду, професійної експертизи, цифрових рішень і міжсекторального партнерства здатне забезпечити реальні зміни. Отримані напрацювання стали основою для подальших дій — не ситуативних, а системних і довгострокових.

Безбар’єрність — це не лише подія. Це шлях.