Історії родин Дані, Мирона й Давидка – від перших занепокоєнь і обстежень до щоденних кроків, які підтримують розвиток дітей.

Спочатку були повторні обстеження, тривога й запитання, на які родини ще не мали відповідей. На різних етапах родини звернулися до команди раннього втручання ГО “Відчуй” – фахівці допомогли батькам краще зрозуміти потреби дітей і визначити подальші кроки.

Історії Дані, Мирона й Давидка різні. Але кожна показує: підтримка розвитку дитини відбувається не лише під час зустрічі з фахівцем. Вона продовжується вдома – під час гри, одягання, приготування їжі та інших звичайних справ.

Раннє втручання – сімейноцентрована комплексна послуга для дітей раннього віку та їхніх родин. Фахівці допомагають батькам визначати найближчі цілі та впроваджувати корисні стратегії у щоденне життя.

Перші сигнали, які важливо помітити

Про порушення слуху Мирона родина дізналася ще в пологовому. Для мами ця новина стала шоком.

«Я на кілька секунд перестала чути все навкруги», – згадує мама Мирона.

Після першого шоку головним стало запитання не лише про медичну допомогу, а й про те, як підтримувати дитину та що робити далі.

Даню родина дуже чекала. Старший син хотів братика, а батьки готувалися до народження другої дитини. У пологовому Дані кілька разів повторювали скринінг слуху. Спочатку батькам пояснювали, що на результат могли вплинути тимчасові причини. Однак показники не змінювалися, і після додаткового обстеження фахівці підтвердили порушення слуху на обидва вуха.

Давидко також не пройшов скринінг слуху після народження. Спочатку мама не хвилювалася, адже такий результат міг бути тимчасовим. Приблизно через два тижні вона помітила, що дитина не реагує на звуки так, як очікувалося. Мама плескала в долоні, використовувала звукові іграшки й дедалі сильніше відчувала, що перевірку потрібно повторити. Коли Давидкові було три місяці, розширене обстеження підтвердило порушення слуху на обидва вуха.

Відсутність реакції на голос близької людини або гучні звуки може бути одним із сигналів, що розвиток дитини варто додатково оцінити. До таких сигналів також належать труднощі з рухом, грою, комунікацією, харчуванням чи сном, а також втрата вже набутої навички.

Ці ознаки не є діагнозом. Вони означають, що занепокоєння батьків не варто ігнорувати, а розмову з фахівцем краще не відкладати.

У першому епізоді мами розповідають, як помітили перші сигнали та що відчували після результатів обстежень.

[ВБУДУВАТИ YOUTUBE-ВІДЕО В ЦЬОМУ МІСЦІ]
Епізод 1. «Виявлення»
YouTube: https://www.youtube.com/watch?v=ElmNOn32Y5Y
Embed: https://www.youtube.com/embed/ElmNOn32Y5Y

Прийняття не відбувається за один день

Після обстежень і висновків фахівців родини реагували по-різному.

Батьки Дані спочатку нікому не розповідали про результати обстежень. Вони сподівалися, що наступна перевірка змінить висновок. Мама приховувала сльози від близьких, а потім поступово почала приймати нову реальність. У вісім місяців Дані підібрали слухові апарати. Родина стежила за його реакціями й шукала людей, які допоможуть підтримати розвиток дитини.

Мама Давидка пам’ятає тишу в машині після поїздки на обстеження. Вона написала у дві родинні групи коротке повідомлення: Давид їх не чує. Після цього почали телефонувати близькі, пропонувати допомогу й запевняти, що родина не залишиться сама.

Для мами Мирона важливою стала підтримка брата. Він шукав лікарів у різних містах і нагадував сестрі про її здатність справлятися зі складними ситуаціями й активно допомагав шукати лікарів. Згодом мама Мирона дізналася про «Відчуй» і потрапила до середовища людей, які розуміли її запитання без довгих пояснень.

Прийняття не означає, що страх або сумніви більше не повертаються. Це поступовий процес. Родина отримує інформацію, знаходить підтримку й переходить від запитання «чому це сталося?» до практичного «що ми можемо зробити сьогодні?».

У другому епізоді родини говорять про розгубленість після встановлення порушень і про підтримку, яка допомогла рухатися далі.

У другому епізоді родини говорять про розгубленість після встановлення порушень слуху та про підтримку, яка допомогла рухатися далі.

[ВБУДУВАТИ YOUTUBE-ВІДЕО В ЦЬОМУ МІСЦІ]
Епізод 2. «Прийняття»
YouTube: https://www.youtube.com/watch?v=9lcWqO2YcyI
Embed: https://www.youtube.com/embed/9lcWqO2YcyI

Перша зустріч: знайомство з дитиною і запитом родини

Про послугу раннього втручання, яку надає «Відчуй», мама Давидка дізналася в інтернеті. Вона заповнила анкету, після чого родину запросили на безоплатну консультацію з командою фахівців.

Перед зустріччю батьки сумнівалися, чи справді вона їм потрібна. Однак фахівці не почали з переліку проблем або помилок. Вони долучилися до гри Давидка й спостерігали, як він взаємодіє, що привертає його увагу та якої підтримки потребує.

Уже під час першої консультації Давидко швидко включився у спільну гру з фахівцями й утримував інтерес до взаємодії протягом зустрічі – для родини це стало свідченням того, що команда може знайти контакт із дитиною та допомогти розвивати її комунікацію. Згодом Давидко почав упізнавати будівлю ще дорогою від метро й біг до неї з радістю.

Історія Дані показує інший формат роботи – домашній візит. Фахівці з раннього втручання зустрілися з хлопчиком у знайомому й безпечному для нього просторі. Він одразу почав показувати улюблені іграшки, а команда змогла побачити його звичну гру та взаємодію з мамою.

Оскільки Даня ще не використовував усне мовлення, фахівці зосередилися на тому, як він розуміє звернені до нього слова, підтримує спільну увагу та повідомляє про свої бажання. Разом із мамою вони добирали короткі слова, жести й дії, які можна використовувати під час звичайної гри.

Метою було не провести показове заняття, а знайти прийоми, які родина зможе використовувати самостійно.

Природним середовищем може бути не лише квартира. Зустріч може відбутися на дитячому майданчику, у садочку або в іншому місці, де дитина стикається з конкретною складністю.

Команда працює з реальною ситуацією. Наприклад, допомагає дитині долучитися до гри, попросити бажане, зрозуміти послідовність дій або взяти участь у повсякденній справі.

У третьому епізоді фахівці та батьки показують, як цілі раннього втручання поєднують зі звичайними справами родини.

[ВБУДУВАТИ YOUTUBE-ВІДЕО В ЦЬОМУ МІСЦІ]

Епізод 3. «Як це працює»

YouTube: https://www.youtube.com/watch?v=T8AvP1yMAWM
Embed: https://www.youtube.com/embed/T8AvP1yMAWM

Зміни, які видно у звичайному житті

Робота в ранньому втручанні не обмежується зустрічами з командою. Після консультації батьки використовують погоджені прийоми вдома: під час гри, їжі, одягання, прогулянки, прибирання або спільного приготування страв.

На наступній зустрічі родина разом із фахівцями обговорює, що вдалося, де виникли труднощі та що варто змінити.

На момент зйомки Миронові було два роки й дев’ять місяців. Він починав самостійно одягатися, повідомляв про свої потреби й тримав ложку. Разом із мамою та старшими сестрами хлопчик допомагав готувати омлет, замішувати тісто, ліпити вареники й мити посуд.

Зміни Давидка також стали помітними в побуті. На момент зйомки він учився самостійно вдягати шкарпетки й футболку, проситися в туалет, показувати та озвучувати свої бажання. Хлопчик допомагав мамі готувати й особливо любив пилососити: хотів сам тримати пилосос і стежив, як зникає кожна смітинка.

У родині Дані важливим результатом стали не лише нові навички дитини, а й упевненість батьків. Приблизно через пів року системної підтримки вони побачили зміни й поступово навчилися самостійно оцінювати ситуацію та планувати наступні кроки.

«Ми вже достатньо підготувалися і точно знаємо, як діяти», – говорить мама Дані.

Прогрес не завжди відбувається рівномірно – іноді зустрічі доводиться переривати через стан здоров’я дитини або інші обставини родини. Це не означає, що батьки повинні перетворювати кожну хвилину на заняття.

Команда раннього втручання не замінює батьків у підтримці дитини. Її завдання – допомогти родині обрати кілька досяжних кроків і вписати їх у звичайне життя так, щоб вони не ставали додатковим виснажливим обов’язком.

Шкарпетка, ложка, жест чи спільна гра показують конкретні зміни в самостійності, комунікації та участі дитини у щоденному житті.

Раннє втручання змінює не лише щоденне життя дитини. Батьки краще розуміють її сигнали, упевненіше реагують у складних ситуаціях і знають, до кого звернутися по додаткову допомогу. Саме впевненість родини є одним із головних результатів послуги.

У четвертому епізоді родини показують зміни, які найкраще видно не в таблицях, а у звичайних щоденних справах.

[ВБУДУВАТИ YOUTUBE-ВІДЕО В ЦЬОМУ МІСЦІ]

Епізод 4. «Зміни»

YouTube: https://www.youtube.com/watch?v=oHfnJY7gZng
Embed: https://www.youtube.com/embed/oHfnJY7gZng

З чого може початися шлях родини

Історії Дані, Мирона й Давидка різні. В одній родині перший сигнал помітили в пологовому. В іншій сумніви з’явилися вдома. Комусь знадобився час, щоб розповісти близьким, а хтось майже одразу почав шукати лікарів та організації.

Спільним для трьох історій став момент звернення по фахову підтримку – коли до батьківських запитань додалися інформація, конкретні кроки й люди, з якими їх можна було обговорити.

Послуга раннього втручання призначена для сімей із дітьми від народження до досягнення чотирирічного віку, які мають порушення розвитку або ризик їх виникнення. Для першого звернення не обов’язково мати встановлений діагноз. Підставою може бути занепокоєння батьків щодо розвитку дитини.

Як звернутися до команди раннього втручання

Якщо вас турбує розвиток дитини або ви хочете дізнатися більше про послугу раннього втручання у «Відчуй», напишіть на адресу vidchui@ukr.net або зателефонуйте за номером +380 63 722 32 20.

У зверненні варто зазначити:

• ім’я та вік дитини;
• місто проживання;
• що саме викликає занепокоєння;
• номер телефону або інший зручний спосіб зв’язку.

Першим кроком може бути просте батьківське запитання. Важливо, щоб родина не залишалася з ним наодинці й отримала зрозумілий план подальших дій.

Ця публікація підготовлена ГО «Відчуй» у рамках проєкту стосовно надання фінансової допомоги у вигляді малих грантів для соціальних послуг, що реалізується за підтримки Уряду Великої Британії в рамках проєкту SPIRIT, у співпраці з Міністерством соціальної політики, сім’ї та єдності України, Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю та ЮНІСЕФ Україна, за адміністрування ІСАР Єднання. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Відчуй» і не обов’язково відображає позицію Уряду Великої Британії, Уряду України, ЮНІСЕФ, ІСАР Єднання або Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.